Держпрограма адаптації та інтеграції переселенців не дала жодного результату, – юрист | Суспільство | 15-09-2017, 20:07 | 0 416 |
| Комплексна державна програма адаптації та інтеграції переселенців, дія якої завершується наприкінці цього року, не дала жодного результату. Про це сьогодні, 15 вересня під час круглого столу на тему: «Адаптація переселенців у місцевих громадах. Львівський досвід», яка відбулася у Львівському прес-клубі, заявив юрист західноукраїнського офісу ГО «Крим SOS» В’ячеслав Ломброзо. Він стверджує, що до нього щодня, через порушення їхніх прав, звертаються внутрішньо переміщені особи. І в процесі роботи він виявив, що ця програма не є тим інструментом, який би міг ці права захистити. - Наприклад, якщо дитина народжується на тимчасово окупованій території і переїжджає разом з батькам до не окупованої, то її свідоцтво про народження є не чинним. Батьки повинні через суди доводити факт народження дитини, - наводить він тільки один приклад зі своєї практики. Також переселенців обурює, що згідно з виборчим законодавством, вони не мають права віддавати свої голоси на виборах до місцевих рад. Відповідно і місцеві депутати не зацікавлені допомагати переселенцям. Бо ж не отримують від них нічого. - Ми відчуваємо себе ущемленими в своїй країні. Всі ті історії успіху переселенців, про які ми знаємо, стали можливими не завдяки цій урядовій програмі, а наперекір їй, завдяки зусиллям осіб, яким просто треба було виживати, - констатує В’ячеслав Ломброзо. Менеджер програми «Подолання наслідків збройного конфлікту в Україні» (уряду Великобританії), менеджер програми радників з питань переміщених осіб Міністерства соціальної політики Валерія Вершиніна цілком погоджується з ним. - Один із недоліків тієї нормативної бази, яка є, - відсутність розподілення фаз від першої адаптації, соціалізації, інтеграції. Фактично в нормативному документі, який наразі є єдиним, все змішане докупи. І, як результат, у деяких регіонах обласні ради просто обмежилися тим, що додали до вже існуючих програм – пункти про забезпечення внутрішньо переміщених осіб пенсіями через систему соціального захисту та адресною допомогою. Таким чином вони звітують, що виконали програму. Але це не так. Пенсія – це державна гарантія. Це не елемент соціальної адаптації, - наголошує вона. Водночас, за її словами, моніторинг інтеграційних програм показав, що саме у Львівській області найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб була задіяна у різноманітних програмах сприяння самозайнятості та перекваліфікації. Голова БФ «Хайтарма», представник Культурного центру кримських татарів у Львові Енвер Бекіров зауважив, що дехто намагається користати проблемами переселенців. При цьому, ці особи тільки критикують, але нічого конструктивного не пропонують і не роблять. - Скоро громадських організацій буде більше, ніж самих переселенців. У нас, також, не модно звітувати за отримані кошти. А варто би було сказати: «Я отримав стільки-то коштів, на себе, особисто, витратив стільки, на власну справу – стільки, - наголошує Енвер Бекіров. Представник Культурного центру кримських татарів у Львові вимагає, щоби з нової програми було усунуто вимогу для переселенців – увесь час приходити особисто до органів соцзахисту, аби їх не позбавили прав на соціальну грошову виплату. - Колись мої бабуся й дідусь жили на спецпоселенні. І їх так само змушували увесь час відзначатися, - проводить аналогію вимушений переселенець. Також він повідомив, що у Львівській області дуже скоро з’явиться свій мікрорайон, де мешкатимуть переселенці. Адже, не зважаючи на те, що в країні вже четвертий рік триває війна, багато львів’ян не бажають мати в сусідах переселенців з Донецької та Луганської областей. - Одна з громад погодилася й прийняла рішення щодо будівництва. Близько ста громадян України – переселенців отримали там земельні ділянки. Зараз розбробляють технічну документацію щодо проведення там комунікацій, - розповів Енвер Бекіров. «Знедолені? Нездоланнні!» стали успішними у Львові Інститут демократії імені Пилипа Орлика видав другу книжку збірки «Знедолені? Нездоланнні!», де зібрані розповіді про переселенців, які через війну змушені починати життя з нуля в інших містах та селах України. Про це сьогодні, 15 вересня під час круглого столу на тему: «Адаптація переселенців у місцевих громадах. Львівський досвід», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (Київ) Світлана Єременко. За її словами, коли працівники інституту їздили регіонами та вели розмови з журналістами, редакторами та переселенцями, то зауважили, що засоби масової інформації у своїх статтях показують переселенців прохачами. - Ніби це люди, які ходять з простягнутою рукою і чекають милості від держави, місцевої громади чи волонтерів. Тому ми вирішили розповісти про тих переселенців, які залишили свої домівки, переїхали і на нових місцях не опустили руки, а продовжили своє активне життя. Ми показуємо, що переселенці – це не тягар, а активний потенціал для місцевої влади, - говорить Світлана Єременко. Вона нагадала, що торік було презентовано перше видання цієї книги, назву для якої придумала викладач Національного університету імені Василя Стуса, який переїхав з Донецька до Вінниці, Олена Самойленко. У нове видання ввійшла розповідь про акторів Чистоклетових, які переїхали з Донецька та продовжують свою діяльність у Львові. Нарис про них написав уродженець Маріуполя, випускник Українського католицького університету у Львові Олексій Коваленко. Акторка, переселенка з Донецька, героїня другої книги "Знедолені? Нездоланнні!” Ольга Чистоклетова каже, що в Донецьку вони з чоловіком у 1995 році створили свою театральну студію «Жуки». - Я зрозуміла, що коли в тебе все добре, є житло, робота, то починаєш жити за інерцією. Хоча тобі здається, що ти щось робиш, працюєш. А коли стався оцей «бам!» у 2014 році, то довелося вмикати весь свій потенціал. Але це -хороший поштовх. Для мене – навіть корисно було, чесно кажу, - зізналася вона. За її словами, вона зрозуміла, що держава їй не допоможе. Єдина допомога – це 420 гривень соціальної допомоги в місяць. Тому родина вирішила сама давати собі раду. - До Львова вперше приїхав мій чоловік. У нього був тут спільний проект, він приїздив сюди грати виставу. В червні 2014 року він мені сказав: «Я не повернусь». Я думала, що він жартує, бо він поїхав з одним наплічником. Але потім стало зрозуміло, що і я мушу все кидати і їхати, - Ольга Чистоклетова згадує, що їй на той час вже було майже п’ятдесят років, на роботу її брати ніхто не хотів. Тому вона була згідна працювати прибиральницею, двірником чи мити посуд. - Зараз я дуже вдячна, що люди, які зі мною спілкувалися, відмовляли мені навіть в тій роботі. А зараз я працюю з дітьми в УДЮМКу Шевченківського району. Я – щаслива! У мене –д уже гарний колектив, дуже гарні діти. І зараз у Львові створюють усі умови для дитячого розвитку. І це – безкоштовно для дітей, - переселенка дивується, як кардинально повернулося її життя. Зараз вона вже готова до того, що раптом знову доведеться все починати з нуля. Стоматолог, переселенець з Криму Руслан Рамазанов не є героєм книги. Але і йому в одну мить довелося приймати непросте рішення про виїзд. Він з родиною приїхав до Львова і вирішив, що якщо впродовж 14 років він успішно працював стоматологом в Криму, то зможе це зробити у Львові. - Ми взяли в оренду приміщення. Не було коштів, не було пацієнтів. Але зараз, коли минулого понад три роки, то можу сказати, що мій бізнес є успішним. У мене є пацієнти із переселенців, із місцевих, - розповідає він. За цей час він склав свою формулу успіху. - Не зважаючи на всі проблеми, які є у кожного з нас, хочу дати пораду. По- перше, обов’язково треба вміти щось робити руками чи головою і любити свою роботу. По-друге, не боятися й ризикувати. По-третє, вчитися. По- четверте, робити свою справу чесно і відповідально. І п’яте. Я – віруюча людина, тому кажу – треба робити самому, а також молитися і покластися на Бога. Якщо ви все це зробите, то у вас все вийде, - радить Руслан Рамазанов. Завтра у Львові зіграють у переселенців Завтра та післязавтра, 16 та 17 вересня, на подвір’ї палацу Потоцьких під час Форуму видавців усі сміливі та охочі зможуть відчути себе переселенцем. З 12.00 справжні переселенці запрезентують настільну гру про проблеми переселенців з Криму та тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей. Про це сьогодні, 15 вересня під час круглого столу на тему: «Адаптація переселенців у місцевих громадах. Львівський досвід», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомила виконавчий директор БФ "StabilizationSupportServices" Ольга Іванова. - Ми розробили цю гру не тому, що ми вважаємо, що проблеми переселенців – це несерйозні проблеми. Ми в такий спосіб намагаємося привернути увагу до проблем тих осіб, які через війну змушені були покинути свої домівки, - пояснює вона. У грі можуть брати участь від двох до п’яти осіб. Гра починається з моменту, коли до домівок гравців вриваються «зелені» чоловічки, коли людині доводиться приймати рішення про переїзд і – аж до вирішення проблеми з житлом, роботою та адаптацією. Також вона наголосила, що 1 січня наступного року закінчується дія Комплексної державної програми адаптації та інтеграції переселенців. Її було прийнято до 2017 року. І зараз на часі підготовка нової програми. - Дещо з цієї програми не вдалося втілити, дещо взагалі було мертвонародженим. Ми зараз збираємо думки та досвід переселенців та організацій, які опікуються ними. І готуємо нову, - каже Ольга Іванова. Виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (Київ) Світлана Єременко говорить, що Інститут досліджує проблему переселенців з перших днів окупації Криму. І виявив, що в кожному регіоні є свої проблеми і переселенці вирішують їх по-різному. - В Івано-Франківську переселенці звинувачують місцеву владу в тому, що вона дуже погано і мало вирішує проблеми їхньої адаптації. Адже більшість з них вже не планують повертатися в Крим, Донецьку та Луганську області. У Кіровограді з’ясувалося, що міжнародні організації готові надати кошти для перенавчання та допомоги започаткувати новий бізнес. Проте самі переселенці пасивні і не бажають навчатися, - наголошує вона. Водночас дослідники зауважили, що на сьогодні проблема переселенців не дуже добре висвітлюється в ЗМІ. - За нашими даними, тільки один відсоток матеріалів присвячений цим проблемам. На жаль, ми бачимо ситуацію, коли ЗМІ замовчують проблеми переселенців, війни, учасників війни, їхніх сімей, - констатує вона.
| | |
|